Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зотліти

Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Бренькач, -ча, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) = бринькач. Ум. бренькачик.
Буяти, -яю, -єш, гл. 1) Роскошно расти. Така бузина скрізь як ліс, ніхто туди не ходить, — та буяє так, що продертись трудно. Драг. 81. Поле в них буяє подяками. К. МБ. XI. 152. Гіллястий ясокір буяє. МВ. ІІ. 174. 2) Буйствовать, бушевать. Козаки блукають купами по місту да буяють, як тиї бугаї в череді, — хочуть двори ламати да грабувати старшину. К. ЧР. 322. Тепер, славити Бога, тихо стало, а то все вітри буяли. Камен. у. 3) Парить, рѣять; жить и двигаться свободно. Буяли в небо крилами орлиці. Вінок. 228. Риба в морі і в ріках буяла. Чуб. І. 70.
Випрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. випріти, -прію, -єш, гл. 1) Выпрѣвать, выпрѣть, выкипѣть (о пищѣ). 2) Выпрѣвать, выпрѣть, выгнивать, выгнить отъ сырости. Шух. I. 74.
Кукурудзіння, -ня, с. Стебли кукурузы. Візьми кукурудзіння бикам. Кам.-Подольск. у.
Матча́ний, -а, -е. Сдѣланный изъ ма́тірки. Cм. матірка 2. Матчана пряжа. Сумск. у.
Набу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Наколотить. Набухали кулаччям по спині. 2) Налить или наложить слишкомъ много.
Підгодовувати, -вую, -єш, сов. в. підгодувати, -ду́ю, -єш, гл. Подкармливать, подкормить. Грин. III. 365. Ой матінко-лебідочко! Підгодуй нас хоть трішечки, підгодуй нас, попаруй нас. Н. п.
Підібгати, -га́ю, -єш, гл. Поджать. Летів крячок на той бочок, ніжки, підобгавши. Мет. 58.
Проділяти, -ляю, -єш, сов. в. проділи́ти, -лю, -лиш, гл. Дѣлать, сдѣлать проборъ на головѣ. Вмієте ви проділити проділь по панській? Левиц. І. 262.
Упосліджати, -джаю, -єш и упосліджувати, -джую, -єш, сов. в. упослідити, -джу, -диш, гл. Оставлять, оставить кого послѣднимъ, за собой; поставить ниже себя, пренебрегать, пренебречь чѣмъ. Та й слово гарне! слухай! в нас воно впосліджувати й польське почало. К. ПС. 32. Впослідити мене ніхто не схоче. К. ЦН. 200. Я всюди робила, та й не була упосліджувана. Г. Барв. 507. Не 'ддам, каже, Настусі (за вбогого), не впосліджу моєї дитини. Г. Барв. 448. Наша кохана мова зосталась упослідженою. К. XII. 121.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОТЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.