Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

казатель

Казатель, -ля, м. Ораторъ, витія. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 207.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗАТЕЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЗАТЕЛЬ"
Навести́ Cм. наводити.
Обстригати, -га́ю, -єш, сов. в. обстри́гти, -жу́, -же́ш, гл. Остригать, остричь. До прийому лиш привезли, зараз головку обстригли. Чуб. V. 997.
Ошара, -ри, об. Оборвышъ. Харьк. у.
Позаорювати, -рюю, -єш, гл. Запахать (во множествѣ).
Понадламувати, -мую, -єш, гл. Надломить (во множествѣ).
Потуркотіти, -кочу, -тиш, гл. = потуркотати.
Рукодайний, -а, -е. Добровольный. Рукодайний слуга. К. Дз. 74.
Товба, -би, ж. Неповоротливая, неуклюжая, толстая женщина; иногда о мужчинѣ: Отто з тебе товба. Шейк. Ум. то́вбочка.
Уложитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Уложиться. Торбо, торбо, укладайсь! Вона гі уложиться. Рудч. Ск. II. 137. 2) Улечься. Вона вже уложилася слабая і стогне. Чуб. Cм. укладатися.
Чемно нар. Вѣжливо, учтиво.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЗАТЕЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.