Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кишковий

Кишковий, -а, -е. Кишечный; сдѣланный изъ кишекъ. Кишкова струна. КС. 1882, VIII. 282; 1892. III. 383.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИШКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИШКОВИЙ"
Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Гійє! меж. = гей 1. Мнж. 178.
Гуцу́льський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех.
Заве́злиско, -ка, с. Мѣсто, гдѣ почва глубоко запала. Вх. Лем. 414.
Зацирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заштопать.
Обняти, -ся. Cм. обіймати, -ся.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.  
Приволока, -ки, ж. Рыболовная сѣть.
Розбійський, -а, -е. Разбойническій. Ой пали, мила, камянії груби, — нехай я нагрію розбійськії груди. Чуб. V. 737.
Хворост, -ту, м. Хворостъ. Св. Л. 157. Лежить під хворостом та й крутить хвостом. Ном. стр. 293, № 119.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИШКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.