Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

когутище

Когутище, -ща, м. Ув. отъ ко́гут.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 262.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОГУТИЩЕ"
Гуна́ти, -на́ю, -єш, гл. = Лунати. Харьк.
Ма́вка, -ки, ж. Дитя женскаго пола, умершее некрещеннымъ и превратившееся въ русалку. Чуб. III. 186. Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь. О. 1862. IX. 31. Cм. навка.
На́бір нар. Въ долгъ. Набрав набір багато, а коли то гроші платитиме.
Насмітити Cм. насмічувати.
Попередавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Праушник, -ка, м. Буравчикъ для просверливанія того отверстія въ курительной трубкѣ, въ которое вкладывается чубукъ. Вас. 149.
Прообідати, -даю, -єш, гл. Пропустить, потерять что обѣдая.
Уцвяхувати, -хую, -єш, гл. Обить небольшими гвоздиками.
Хідка, -ки, ж.? Похожано, поброжано коло хідки — стежки. КС. 1883. IX. 221.  
Штиркати, -ка́ю, -єш, гл. = штрикати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОГУТИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.