Веретина, -ни, ж. Нитки для тканья верети.
Гіркий, -а, -е. 1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. 2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. 3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Гіркий світ, а треба жить. 4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. 5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Cм. лопух. Ум. гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ.
Добреха́ти, -брешу́, -шеш, гл. Доврать. Або перебрехати, або не добрехати.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає.
Напа́м'ять, нар. Наизусть.
Напили́ти Cм. напилювати.
Пропажений, -а, -е. Пропавшій. Пропажені коні.
Пташня, -ні, ж. Птичникъ, птичій дворъ.
Стригти, -жу́, -же́ш, гл.
1) Стричь. До Миколи ніколи не сій гречки, не стрижи овечки.
2) Бить. Всіх за все по спині стриг.
3) кінь стриже вухами. Конь прядетъ ушами.
4) — зуби на ко́го. Острить на того зубы.
5) — куди. Направляться къ чему; намекать на что. Он куди його тягне. он куди він стриже. Христя знає, куди се Грицько стриже, та мовчить.
Умілий, -а, -е. Умѣлый, искусный. У речах не сунься за вмілими. Ув умілого й долото рибу ловить.
