Вихлюватий, -а, -е. 	Шаткій. Вихлюватий човен.                         
                        
                                                
                          
	Драч, -ча́, м. 1) Шомполъ. 2) Пильщикъ. Уже драчі поприходили з лісу від драчки.  2) Обдирало, сборщикъ податей. Воно б добре жилось, та драчі прокляті: двадцять п'ять карбованців за п'ять душ подушного заплати.  4) Колючій кустарникъ.  5) Родъ удочки для крупной рыбы при ловлѣ зимой: оловянная гирька съ крючковъ на шнуркѣ. 
                        
                        
                                                
                          
	Зди́міти, -мію, -єш, гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів. 
                        
                        
                                                
                          Крутитися, -чу́ся, -тишся и крутну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
	1) Кружиться плывя. Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться. 
	2) Вертѣться. З дітворою кручусь по дворищу та бігаю.   Крутнувся догори черева.  На те піп посвятився, щоб по церкві крутився.                         
                        
                                                
                          Пообрізувати, -зую, -єш, гл. Обрѣзать, отрѣзать (во множествѣ). Мати скор вмерла за нею, а кума пішла вночі, де єї сховали, да руки їй і пообрізувала.  Пообрізувала їй шкуру на руках.                         
                        
                                                
                          Протремтіти, -мчу, -тиш, гл. Продрожать. Усю ніч протремтіла: собаки чогось так уїдали, а я сама в хаті, так і страшно.                        
                        
                                                
                          Росянка, -ки, ж. Раст. Drosera rotundifolia L.                         
                        
                                                
                          
	Сімдесяток, -тку, м. Семьдесятъ. Він таки вже й старенький був, було йому годів сімдесяток.  
                        
                        
                                                
                          Сукало, -ла, с. Снарядъ для наматыванія нитокъ на шпульку ткацкаго станка: состоитъ изъ кружала — деревяннаго кружка, вращающагося на желѣзномъ стержнѣ, называемомъ шпе́ник, на который надѣвается цівка (шпулька), лучок (лукъ) веревочной своей тетивой охватываетъ двойной петлей стержень, — двигая лучок, приводять во вращательное движеніе стержень.  То-же, что и ремісник, шпулєр.                        
                        
                                                
                          Тріскотати, -кочу́, -чеш, гл. Трещать.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          