Геть	меж. и нар.
	1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи!  Іди ж собі геть.  Во мн. числѣ — гетьте.
	2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка.  геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить. 
	3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного.  Загнали лишків геть аж за Вислу. 
	4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть. 
	5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь.  Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.                         
                        
                                                
                          
	Достава́тися, -стаю́ся, -є́шся, сов. в. доста́тися, -та́нуся, -нешся, гл. = діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась.  Не попущу тебе, мила, иншому достаться.  2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться.  Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу. 
                        
                        
                                                
                          
	Зга́снути Cм. згасати.
                        
                        
                                                
                          
	Лепчи́ця, -ці, ж. Раст. a) Galium Aparine.  б) Asperugo procumbeus.  B)Arperugo Aparine. 
                        
                        
                                                
                          Роздути, -ся. Cм. роздимати, -ся.                        
                        
                                                
                          Семиряга, -ги, ж. = семеряга. На козакові шати дорогії: три семирязі лихії.                         
                        
                                                
                          Сукровиця, -ці, ж. = Сукроватиця. З мертвого пішла сукровиця.                        
                        
                                                
                          Тисячолітній, -я, -є.	Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом.                         
                        
                                                
                          Тіснісінько	нар. Совсѣмъ тѣсно.                         
                        
                                                
                          Упасатися, -саюся, -єшся, гл. 1) Опоясаться. Не мав паса, не впасався.  2) Утучниться, вскормиться. 
 
	                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          