Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Острашка, -ки, ж.
1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск.
2) Острастка.
Попідточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и підточити, но во множествѣ.
Поприсягати, -гаємо, -єте, гл. Присягнуть (о многихъ). І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали.
Порозділятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Раздѣлиться (во множествѣ).
Право I, -ва, с. 1) Право, законъ. Без суда й права. Так король і дав їм права. Шукати захисту під правом польським. 2) Тяжба, процессъ, дѣло въ судѣ. З Богом до права не підеш. А донька матір все проклинає, а син на вітця право тягає. Ой бо син вітця до права тягне. 3) Слѣдуемое. А ви, люде, знайте, наше право дайте: наше право — калача. 4) Образъ, манеръ, способъ. Вносить ту курку..., а там черепаха (з курки зробилася). Так як накрито було двома полумисками, так і в черепахи череп'я зверху і зісподу... То черепаха таким правом.
Саможер, -ра, м. Себя ядущій.
Скализуб, -ба, м. Зубоскалъ.
Соктіти, -кчу, -тиш, гл. Сочиться.
Удавлений, -а, -е. Заглушенный. Стало чуть наче вдавлений голос, як от би з затуленого рукою рота.
