Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лютувати

Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 390.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЮТУВАТИ"
Бабувати, -бу́ю, -єш, гл. = бабити. Бабувала у його жінки. Рудч. Ск. II. 92.
Ґалда, -ди, ж. Взятка. Полт. Рк. Номиса.
Змигнути, -ну́, -не́ш, гл. Мигнуть. І оком не змигнуть, як... звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107.  
Натха, -хи, ж. = надха. От мені халепа: натха напала, та вже днів з чотирі. Лебед. у.
Протупати, -паю, -єш, гл. Протоптать.
Рухливий, -а, -е. Подвижной, проворный За молодих літ баба тямовита була і рухлива. Г. Барв. 486.
Ужах, -ху, м. Страхъ, ужасъ. Встрѣчено только у М. Вовчка. По тих усіх в жахах і плачу дівчина утомилася — нездужала мов. МВ. (О 1862. І. 91).
Упімнення, -ня, с. Напоминаніе. Желех.
Цюцінька, цю́цічка, -ки, ж. Ум. отъ цюця.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЮТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.