Важниця 1, -ці, ж. Важность, важная особа, дѣло. А що він за (або: от яка, не велика) важниця.
Де́куди нар. Кой-куда, кой-гдѣ. Так усі декуди й розійшлись. Холера декуди викидається.
Звізда́тий, -а, -е. Звѣздообразный. звізда́ті дропачки́ и пр. Родъ вышивки. 49. звіздатий кінь. Лошадь съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Москвофі́л, -ла, м. Сторонникъ великорусскаго языка въ Галиціи.
Обіймище, -ща, с. Обхватъ. Такі дуби верш, що по півтора обіймища.
Ричати, -чу́, -чи́ш, гл. = рикати.
Рублінник, -ка, м. Одинъ изъ древорубовъ, которому поручено на особыхъ щепкахъ отмѣчать нарѣзками счетъ проработанныхъ каждымъ дней или срубленныхъ деревьевъ.
Скорчити, -чу, -чиш, гл. Скорчить, скривить. Так йому руку скорчило.
Скривитися, -влю́ся, -вишся, гл.
1) Покривиться, искривиться.
2) Сморщиться, поморщиться. Скривився, як середа на пятницю. Як бідний плаче, то ніхто не баче, а як багатий скривиться, то всяке дивиться.
Чобіт, -бота, м. 1) Сапогъ. В чоботях ходить, а босі сліди знать. Панщанні та поєдинкові: що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. 2) мн. Свадебный обрядъ даренія женихомъ невѣстѣ сапогъ, совершаемый обыкновенно въ субботу. 3) мн. Родъ писанки. 4) удовів чобіт. Раст. Viola tricolor L. Ум. чобіто́к, чобіто́чок, чобото́нько, чоботець. Чобітки шкапові. Чобіточки роззули. Ув. чоботи́ще.
