Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мирити

Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 426.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИРИТИ"
Відповісти Cм. відповідати.
Жи́тниця, -ці, ж. Ржаная солома. Н. Вол. у.
Мирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Мазать мѵромъ. Другий царь святим миром мирував. Чуб. III. 326.
Одноліток, -тка, м. 1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. КС. 1883. II. 372. 2) Имѣющій годъ отъ роду. 3) Однолѣтнее растеніе. (Сумск. у.) Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Чуб. Гнучкий одноліток лози. Шевч.
Перекорюватися, -рююся, -єшся, гл. Спорить, укорять взаимно. Шкода з ними перекорюватись. К. Кр. 34. Зачали лаятись, перекорюватись. Харьк. у.
Пообважувати, -жую, -єш, гл. Отяготить, обременить (во множествѣ)
Трусій, -сія, м. Производящій обыскъ.
Укроїти, -рою, -їш, гл. = украяти.
Улюбити, -ся. Cм. улюбляти, -ся.
Хисть, -ті, ж. = хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.