Доганя́ти I, -няю, -єш, сов. в. догна́ти, дожену́, -неш, гл. 1) Догонять, догнать, нагонять, нагнать. Запрягайте коні в шори, коні ворониї; доганяйте літа мої, літа молодиї. Швидко іди ти, — доженеш лихо; іди тихо, — тебе дожене лихо. 2) Догонять, догнать, пригонять, пригнать. Та як догнав до Смілянської греблі, вони й вскочили у Смілу. 3) Въ какой либо работѣ, сопряженной съ прохожденіемъ пространства (напр. косьба): доходить, дойти до конца. Батько не догнав постаті, занедужав.
Доклада́ння, -ня, с. 1) Докладываніе. 2) Прибавленіе. 3) Изложеніе. 4) Насмѣшка.
Зябля, -лі, ж. = зяб.
Караулити, -лю, -лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили.
Коська, -ки, ж. дѣтск. = кося.
Натоптаний, -а, -е. 1) Плотно набитый.
2) О головѣ: полная ума и знаній. Їй любо було одкривати світ його очім, утішно думати: з якою натоптаного головою виросте її онуча.
Недотепний, -а, -е. Неспособный, неумѣлый. Е, бісів сину, і того недотепний.
Опеньгати, -гаю, -єш, гл. Шутливо: женить, выдать замужъ. Треба його ув-осени опеньгати.
Попереміняти, -ня́ю, -єш, гл. То-же, что и перемінити, но во множествѣ. Попереміняла йому усе плаття, нагодувала його, напоїла.
Порожнем нар. Порожнемъ. Порожнем їхати.
