Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

митниця

Ми́тниця, -ці, ж. 1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім'я Левию, сидячого на митниці. Єв. Л. V. 27. 2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!.. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ). Лукаш. 161. Гол. IV. 243.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 428.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТНИЦЯ"
А́рхва, -ви, ж. Арфа.
Бочастий, -а, -е. Толстобокій Сиві воли поздихають і бочасті корови. Гол. І. 314.
Вереск, -ку, м. Визгъ, крикъ. Левч. 62. Вереск у хаті. Фр. Пр. 146.
Галунка, -ки, ж. = крашанка. МУЕ. І. 171. КС. 1891. V. 191.
Гійкати, -каю, -єш, гл. = гейкати. Щось коло місточка загрузло: гійка, гійка — ніяк не витягне. Грин. І. 38.
Груші́вка, -ки, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Гу́лиця, -ці, ж. = Вулиця. Грин. ІІІ. 128, 72, 341. К. Дзв. 173. А на нашій гулиці усе хлопці молодці. Грин. ІІІ. 99. Ум. Гу́лонька, гу́лочка. Вийди, доню, на гулоньку. Чуб. V. 651. За дудочку да й на гулочку. Грин. ІІІ. 99.
Землепи́сний, -а, -е. Географическій. Желех.
Окутий, -а, -е. Окованный. І вам слава, сині гори, кригою окуті. Шевч.
Хирячка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити. Полт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИТНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.