Гребіне́ць, -нця́, м. Гребенка, гребень, гребешокъ. Стояла Мар'я під вінцем, розчесала русу косу гребінцем.
Збруди́ти, -джу́, -диш, гл. Загрязнить, запачкать. А він мені рантух-полу кров'ю да збрудив.
Звіта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Поздороваться, сказать привѣтствіе при встрѣчѣ. Ввійшли вони до хати, не уміли ся звітати.
Куций, -а, -е. 1) Короткій, кургузый. Козаченьку чорноусий, чому в тебе жупан куций?
2) Малорослый. Повибігали якісь панночки, куці та бистрії, як сороки. Да й не був він куций, то б то на зріст малий. Куца баба. Cм. баба.
3) Короткохвостый, безхвостый. Такий я добрий куций, як ти з хвостом. Пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Далеко куцому до зайця!
4) Чортъ. Куцим або куцаком звуть у нас того, хто в пеклі грішників припікає. Ум. куце́нький. У других дочки і в двадцять років ходять в куценькій сукні. Дивись згодя: гуляє неборак в Охрімовій куценькій свитці.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Ангел линув, сльозу уронив. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну.
Насе́рдний, -а, -е. Сердечный. Ти мої рани насердні загоїла, замовила рідним словом, рідною піснею. Не діло мене крушило, а туга насердна.
Невеликий, -а, -е. Небольшой, малый. Хитро, мудро та невеликим коштом. Ум. невели́ченький. невели́чечкий, невеличкий. В мене ніжки невеличенькі. Шумить річка невеличка да й шумить як з лука.
Покуховне, -ного, с. Корчемный сборъ отъ бочки (кухви).
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя.
Соцькувати, -ку́ю, -єш, гл. Быть сотскимъ. Мій син соцькував.
