Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мутник

Мутник, -ка, м. Мутный ручей. Вх. Лем. 436.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУТНИК"
Заболі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Заболѣть. Заболіла голова, сама не знаю чого. Чуб. 123.
Зари́вкуватий, -а, -е. Сварливый, заводящій ссору. Н. Вол. у.
Зарі́ння, -ня, с. = зарінок. Желех.
Ключник, -ка, м. Ключникъ.
Копний, -а, -е. = коповий.
Косатка, -ки, ж. Раст. Aconitum napellus. Вх. Лем. 427.
Повимазувати, -зую, -єш, гл. Вымазать (во множ.). У юхтових чоботях... та так повимазуваних, що дьоготь так з них і тече. Кв.
Прихильно нар. Благосклонно.
Стебелечко, -ка, с. Ум. отъ стебло.
Шамати, -маю, -єш, гл. 1) Шуршать, шелестѣть. Ой пливе човен да води повен, да й шамає листом. Грин. III. 67. 2) Живѣй гресть. А ну бо шамай, шамай, а то наче не їв. Вас. 212.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.