Віднова, -ви, ж. Обновленіе.                        
                        
                                                
                          
	В'язання, -ня, с. Связываніе.
                        
                        
                                                
                          
	Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
                        
                        
                                                
                          Імжити, імжу, -жиш, гл. = мжити. Ой у саду дрібен дощик імжить.  Ой на горі сніжок імжить.                         
                        
                                                
                          
	Папушоя, -шої, ж. = мамалиґа. 
                        
                        
                                                
                          
	Підливати, -ва́ю, -єш, сов. в. підлити, -діллю, -ллєш, гл. 1) Подливать, подлить, лить понемногу. Вона сіль тре у макотирі та підливає борщу.  Ой там козак коня напуває, а дівчина воду підливає.  2) — що. Лить, налить подъ что. Миленький встає, мене вкриває та двері підливає.  Поливать, полить растеніе. Де ся діла тая дочка, що садила підливала яворочка?  Чи не вийде моя мила рути підливати?  — кого. Поливать, полить кому дорогу чародѣйскимъ зельемъ. Стежку йому підливала зіллячком, чарами.  Чи я вплила, чи я вбрела, чи мене підлито? 
                        
                        
                                                
                          Сердюк, -ка, м. Тѣлохранитель при гетманѣ.  Списи блищать, шапки рябіють; бють тулумбаси; сердюки по полю скачуть. 
	2) Сердитый, раздражительный.                         
                        
                                                
                          Сліпнути, -ну, -неш, гл. Слѣпнуть.                        
                        
                                                
                          
	Стирник, -ка, м. = стерник 1.  
                        
                        
                                                
                          Фуярити, -рю, -риш, гл. Говорить, дѣлать глупости.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          