Анта́к, нар. Такъ.
Будничка, -ки, ж. Жена работника на поташномъ заводѣ.
Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Одсудили мою землю Бог знає й кому. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.
Котора, -ри, ж. Ссора, раздоръ; обида. котору завдавати. Обижать, оскорблять.
Кресало, -ла, с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець?
Неякийсь мѣст. Какой-нибудь. Стала трястись, думала спастись неякимсь порядком.
Посиджінє, -ня, с. Сидѣніе, бодрствованіе при покойникѣ.
Похопливий, -а, -е. = похіпливий. Пропадуть мої конопельки! подумала Кайдашиха: похоплива невісточка попряде їх собі на полотно.
Украдьки нар. Украдкой. У крадьки не роби.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. 2) Женщина. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! Ум. челяди́нонька. челяди́ночка. дівчина-челядиночка.
