Балагульський, -а, -е. Относящійся къ балагул'ѣ. Балагульський віз.
Довга́нь, -ня́, м. = Довгаль 1.
Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Каблі, -лів м., мн. Вилы съ тремя остріями.
Містове́, -во́го, с. Пошлина за право торговли на базарѣ.
Осіяти, -я́ю, -єш, гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла.
Перепхнути Cм. перепихати.
Помеженно нар. Смежно.
Семип'ядельний, семип'яденний, -а, -е. = семип'ядний. З семип'яделної пищалі подзвонили. І шаблюка, мов гадюка, й ратище-дрючина, й самопал семипяденний повис за плечима.
Сирняк, -ка, м. Сырые дрова.
