Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наруга

Нару́га, -ги, ж. Издѣвка, посмѣяніе, позоръ. Од матері сорома і наруги приняла. АД. І. 215. Пришли, пришли, мій миленький, хоч нароком люде, нехай мені од батенька наруги не буде. Н. п. Почне перед панночками наругу на його зводити. МВ. (О. 1862. III. 48).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 517.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРУГА"
Буркутський, -а, -е. Принадлежащій источнику кислой минеральной воды. Вода буркутська. Шух. I. 17.
Заморга́ти, -га́ю, -єш, гл. Заморгать, зашевелить бровями. Оддай мене за такого, що чорнії уси: він до мене заморгає, а я засміюся. Чуб. V. 561.
Здріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. Вони собі говорили, що ся не бояли, як уздріли тверду ровту, вони ся здріжали. Гол. І. 175.
Знадобитися Cм. знадоблятися.
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Мисли́вський, -а, -е. Охотничій.
Підпомошник, -ка, м. 1) Помощникъ. К. КР. 21. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.
Пооб'їздити 2, -джу́, -ди́ш, гл. Объѣхать (многое).
Синовиця, -ці, ж. Племянница, дочь брата.
Фатів, -това, м. Дуралей, шутъ: баловень. Вх. Зн. 74.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.