Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Вистарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться.
Гвор, -ра, м. Клинья въ штанахъ.
Друхні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = трухніти.
Понюх, -ха, м. Щепотка табаку (нюхательнаго).
Правування, -ня, с.
1) Тяжба.
2) Управленіе.
П'яничка, -ки, об. ум. отъ п'яниця. Пьянчужка.
Стадниця, -ці, ж. = стайня. Веде коня у стадницю. Ум. стадни́чка.
Хавтурувати, -рую, -єш, гл.
1) Врать взятки.
2) Собирать поборы натурой (о духовенствѣ).
Цурма, -ми, ж. = сурма. Ум. цуромка.
