Винаходити, -джу, -диш, сов. в. винайти, -йду, -деш, гл.
1) Отыскивать, отыскать, разыскать.
2) Открывать, открыть; изобрѣтать, изобрѣсти.
Вівтарь, -ря, м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ум. вівтарик.
Копитки, -ків, м. мн. = копитень.
Нахамаркати, -каю, -єш, гл. Прочесть невнятно.
Погідний, -а, -е. = погідливий. У щастє наше вдарив грім в погідную годину.
Позастругувати, -гую, -єш, гл. Застрогать (во множествѣ).
Русальний, -а, -е. Относящійся къ русалкамъ. Русальний тиждень, великдень. русальні розигри — по Лукашевичу четвергъ троицкой недѣли, т. е. то-же, что и русальний великдень.
Стадня, -ні, ж. = стайня.
Увічливо нар. Вѣжливо, привѣтливо, любезно, предупредительно.
Чин, -ну, м.
1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину.
2) Способъ, образъ. То — проше пана — оттаким чином робилось. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище.
3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов.
