Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

невіра

Невіра, -ри, об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? Н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59. 4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. Ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 540.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕВІРА"
Баль, -лю, м. = бал. отто буде крутий баль! Вотъ будетъ драка! Фр. Пр. 21. справлю я ті баль! Буду бить такъ, что подпрыгивать будешь. Фр. Пр. 21.
Граба́чка, -ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ. Вх. Лем. 405.
Коронний, -а, -е. Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.
Ло́зя, -зі, ж. дѣтск. Ложка. О. 1861. IX. 119.
Лю́дяність, -ности, ж. 1) Гуманность. Желех. 2) Привѣтливое обращеніе, соединенное съ душевной добротой.
Марю́ка, -ки, ж. Ув. отъ мара. Призракъ, привидѣніе, злой духъ. Згинь ти, марюко! Мир. ХРВ. 10.
Молоча́к, -ка́, м. Раст. a) Euphorbia esula L. б) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. І. 122, 137. Cм. молоча́й.
Снота, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Н. п.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку. Шейк.
Челядинонька, -ки, ж. Ум. отъ челядина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕВІРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.