Верещання, -ня, с. Рѣзкій крикъ, визгъ.
Квак, -ка, м.
1) Родъ птицы. Стирчить, мов у квака чубик.
2) Дѣтск. игра: плюютъ сквозь согнутые кольцомъ пальцы и оплевавшій ихъ долженъ ловить остальныхъ играющихъ. Cм. квач.
Кульбака, -ки, ж. Сѣдло. Який кінь, така й кульбака.
Маку́луватий, -а, -е. Неповоротливый, увалень.
Наку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Дымить, надымить. Накурила димом. 2) Накуривать, накурить (о табакѣ). 3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль. 4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Наш пан ся журит, як пива накурити, женчиків напоїти. 5) Кадить, накадить. Ладаном накурено. 6) Окуривать, окурить. Да причаруй ти да козаченьки, що гуляє зо мною! А циганочка да ворожечка мою волю вволила: ой урізала русої коси да козака накурила.
Обхлюпнути, -ся. Cм. обхлюпувати, -ся.
Переліс, -су, м. Кустарниковый лѣсъ, пролѣсье. Ой за лісом та за перелісом, ой там стояв та зелененький дубок.
Питльовка, -ки, ж. Крупичатая мука.
Повимокати, -каємо, -єте, гл. Вымокнуть (о многихъ). В людей жито або повимокає, або посохне.
Тяжар, -ра, м. = тягар. Лиш один тяжар маю на серці.
