Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

непутити

Непутити, -чу, -тиш, гл. 1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Мкр. Г. 17. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що! але ж батько непутить, а сина чортма. Канев. у. 2) Портить, развращать. Багато нашого брата горілка непутить. Васильк. у. 3) Съ отрицаніемъ безлично. не непутить. Не мѣшаетъ. Хоч би й десятку дали, то воно не непутило б. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 556.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕПУТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НЕПУТИТИ"
Адама́шковий, -а, -е. Сдѣланный изъ адамашка, шелковый, адамашковый. Желех.
Ґаздівни́й, -а́, -е́. Хозяйственный. Желех.
Жа́сний, -а, -е. Страшный. Желех.
Лайливий, -а, -е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк.
Лебонь нар. = либонь. Заслаб чумак, заслаб, молоденький, да лебонь хоче вмерти. Чуб. V. 1044.
Ля́панець, -нця, м. 1) Оплеуха, пощечина. По пиці ляпанця дасть. 2) мн. ляпанці. Туфли, шлепанцы.
Милу́н, -на, м. 1) Возлюбленный, любовникъ. 2) Милый, любимецъ. Удала мама милуна (т. е. родила сына). Черк. у.
Нещастя, -тя, с. Несчастье. Багацтво дме, а нещастя гне. Ном. № 1592.  
Тривальний, -а, -е. = тривалий 2.
Усуджувати, -джую, -єш, сов. в. усуди́ти, -джу, -диш, гл. Присуждать, присудить. Усудити кому кару. Вх. Лем. 401.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НЕПУТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.