Бог, -га, м. 1) Cм. біг, бога. 2) Рѣка: Южный Бугъ. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери.
Виноград, -ду, м.
1) Виноградъ. По садочку хожу, виноград сажу. сад-виноград. Виноградникъ. Ой у саді, саді-винограді, стояв кінь вороний у наряді. Ум. виноградочок. Ти мій таточку, мій виноградочку.
Жартівни́к, -ка, м. Шутникъ.
Запо́ра, -ри, ж. Запоръ.
Зашрубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завинтить.
Лавник, -ка, м.
1) Членъ стараго городского малорусскаго суда.
2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ.
Парсона, -ни, ж. Персона, лицо, особа. Ще він возрастом малий, розумом не дійшлий. — Будем, говорять, попліч його дванадцять парсон сажати, будуть його добрими ділами наущати, буде міждо нами, козаками, гетьманувати. Своєю парсоною з'являлась до архирея. Велика парсона, щоб тебе слухати.
Попини, -пин, ж. мн. Названіе узора для вышивки: човники з полинами.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
Чирка, -ки, ж.
1) Чирокъ (утка). Не туди чирка носом керує.
2) Чирей.
