Добіля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. добіли́ти, -лю́, -лиш, гл. Добѣливать, добѣлить.
Захва́тич, -ча, м. Клинъ въ плугѣ.
Зір, зо́ру, м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці.
Зогнутися, -ну́ся, -нешся, гл. = зігнутися.
Зоружити, -жу, -жи́ш, гл. Соорудить. Уже зоружили зруб. Зоружив чобота.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Та кумцьо таки не випив.
Надурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Надѣлать глупостей, накуролесить.
Нічник, -ка, м. Въ жилищѣ горныхъ гуцульскихъ пастуховъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежить поддерживать ночной огонь, варя на немъ завтракъ, и сторожить всю стоянку. Cм. ночник 3.
Поширяти II, -ря́ю, -єш, гл. 1) Порѣять (о птицѣ). 2) Потыкать, понырять. Треба було переїздить місток, а темно дуже. Поширяв ломакою по мосту, — дірок нема, тоді й переїхали.
Прихоплювати, -люю, -єш, сов. в. прихопити, -плю, -пиш, гл. Прихватывать, прихватить.
