Важель, -ля, м. Въ нижнемъ мельничномъ жерновѣ: деревянное приспособленіе въ срединѣ его, которымъ можно, при помощи простого механизма, поднимать и опускать этотъ жерновъ. Мнж. 481. Cм. варжіль.

Відвертати, -таю, -єш, сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69. 8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессаp. 10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).

Відколупувати Cм. відколупнути.

Галайкати, -каю, -єш, гл. Кричать; кричать и пѣть, мѣшая пѣніе съ крикомъ. Желех.

Галаснути, -сну, -неш, гл. Крикнуть. Желех.

Гана, -ни, ж. Порицаніе, безчестіе, поношеніе, стыдъ. Желех. задавати, зробити гану. Хулить, охулить.

Жоло́бниця, -ці, ж. Желобина, продолговатое и узкое углубленіе. Шух. І. 91.

Коломийка, -ки, ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. Cм. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV. 3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16. 4) = клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69. 5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка. Kolb. I. 37.

Пащикування, -ня, с. Многословныя разглагольствованія; дерзкія разглагольствованія.

Устарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться, созрѣть вполнѣ. Поки молода кукуруза, то біла, а як устаріється — жовта. Н. Вол. у. Хай устаріються огірки, то буде на насіння. Н. Вол. у. Устарівся мак. Грин. II. 86.