Запа́ска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. 428. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Ум. запа́сонька, зап́асочка.
Змолоду нар. Смолоду. Привикай до господарства змолоду, не будеш знать на старість голоду. Старий з первого молоду був кришив.
Ма́біть нар. = мабуть. Е-е, дядечку! вона, мабіть, чи не ковшем їх міряє.
Невгожай, -жая, м. Человѣкъ, неугодный кому-либо, нелюбимый. Жена говоритъ нелюбимому мужу: Пусти ж мене, невгожаю, на улочку — погуляю! — Ой коли я невгожай, — сиди дома та й гуляй.
Няв! меж. Мяу! А котичок няв-няв-няв!
Повикопувати, -пую, -єш, гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі.
Приголовник, -ка, м. Каждое изъ четырехъ бревенъ, на которыхъ кладется печь въ гуцульской коли́бі.
Снота, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила.
Сторчати, -чу́, -чи́ш, гл. = стирчати. Кістки лежать, шаблюки сторчать.
Хамник, -ка, м. = хабник.
