Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурулька

Бурулька, -ки, ж. 1) Точеная головка у палки. 2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. Греб. 386. 3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б'ють під стелю через рульки джерела сивухи. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). 4) московська бурулька. Кукишъ. Ном. № 3265. Ум. бурулечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 114.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРУЛЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРУЛЬКА"
Валовий, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ валу 2. Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. АД. І. 168. 2) Относящійся къ валу.
Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити. Вх. Лем. 397.
Гольце́м нар. = Гільцем. Покинула мене гольцем голого. Н. Вол. у.
Дзюрча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.
Жук, -ка́, м. 1) Жукъ, Scarabeus. жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб. 2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. жучо́к, жуче́чок. Ув. жучи́ще.
Засту́пниця, -ці, ж. 1) Замѣстительница. 2) Защитница, заступница. Чуб. III. 255.
Пильнування, -ня, с. 1) Стараніе, радѣніе. 2) Высматриваніе; внимательность. Чуб. І. 281.
Почимхати, -хаю, -єш, гл. Скоро побѣжать. Вх. Зн. 43. Так почімхав, аж сі за ним закурило. Гн. II. 42.
Прищепити, -ся. Cм. прищеплювати, -ся.
Табанити, -ню, -ниш, гл. Грести кормою впередъ. Ейскъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРУЛЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.