Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхати

Бурхати, -хаю, -єш, гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224. 3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 114.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРХАТИ"
Вискочити Cм. вискакувати.
Відрікати, -каю, -єш, сов. в. відректи, -речу, -чеш, гл. Отвѣчать, отвѣтить. Так це їй.... каже, а воно одріка. Мнж. 173. Е ні, одріка, се вже не шпачки. Ном. № 13712.
Водорщі, -щів, мн. = водохреще. Желех.
Грибо́к, -бка́, м. Ум. отъ гриб.
Замкне́ння, -ня, с. Заключеніе; затворъ.
Зво́зди́к, -ка, м. Раст.: а) Saponaria officinalis. Вх. Пч. І. 12. б) Dianthus compactus. Шух. І. 21. в)бі́лий = терлич. Вх. Пч. І. 13. г) — пільский. Betonika officinalis. Шух. І. 21.
Лю́босний, -а, -е. 1) Любовный. К. ЧР. 2) Любезный, пріятный. К. Дз. 182.
Розцвірінькатися, -каюся, -єшся, гл. Разщебетаться, разсверчаться. Горобець розцвірінькався.
Сокорина, -ни, ж. = осокорина. Як широка сокорина віти роспустила. Шевч.
Соромітник, -ка, м. Безстыдникъ. То паскудник, соромітник, він і батька і матір ні за що не має. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.