Випочити, -чину, -неш, гл. Отдохнуть.
Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Зако́та, -ти, ж. = закот. комірі́ съ зако́тою носятъ дівча́та.
Огулом нар.
1) Оптомъ, гуртомъ. Бачите, щоб було посходніш, сторгуємось огулом.
2) Вообще. Мовлячи огулом, треба сторожко підступати.
Переякий, -а́, -е́ Какой бы то ни было. Подивись, яке! — Да хоч би воно було і переяке, а я його й дурно не озьму.
Пороздроблювати, -люю, -єш, гл. Размельчить (во множествѣ).
Стидити, -джу́, -ди́ш, гл. Стыдить.
Фарисей, сея, м.
1) Фарисей. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла.
2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ.
Чхатися, -ється, гл. безл. Чихаться. Перець м'яла, так тепер у носі крутить та пхається. «Чхається!» — Дорогу чуєш. доро́га пхається. Предстоитъ отправляться въ путь.
Шкряботіти, -чу́, -ти́ш, гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить.
