Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поганяльник

Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок. КС. 1882. XI. 23.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 230.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГАНЯЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГАНЯЛЬНИК"
Виґвинтити, -чу, -тиш, гл. Вывинтить.
Міцні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Крѣпнуть. Міцніє лук в моїй руці потужній. К. Іов.
Наги́ркати, -каю, -єш, гл. = нагарчати.
Орандарство, -ва, с. = орендарство.
Писаночка, -ки, ж. Ум. отъ писанка.
Підперізок, -зка, м. = підперіз.
Подомальовувати, -вую, -єш, гл. Окончить писать красками (многое). Що пороспочинав, усе подомальовував.
Прячка, -ки, ж. 1) Пряжка. Угор. 2) Раст. Equisetum, хвощъ. Вх. Лем. 458.
Розлад, -ду, м. Разладь. Привести в розлад. Котл.
Храбуз, -зу, м. Мелкіе, не тугіе кочни капусты. Уман. у. Яка там капуста, — самий храбуз: хиба на борщ тільки й покришити. Брацл. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГАНЯЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.