Відпроважувати, -жу(а)ю, -єш, гл. = відпроваджувати.
Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Слухайте ж, панове громадо! По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Турки село грабували, громадами людей гнали. Ум. Грома́дка, грома́донька. Грома́дочка.
Гуля́кати, -каю, -єш, гл. Кричать.
Дереві́йний, -а, -е. Относящійся къ деревію.
Зава́бити, -люю, -єш. Cм. заваблювати.
Загеркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Закричать (о гусяхъ).
Какарішник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Село, -ла́, с. Село, деревня. То гуляє козак Голота, погуляє, ні города, ні села не займає. Ум. се́лечко, сельце. Через наше сельце везено деревце. Ой дано ж єму та три селечка.
Слизота, -ти, ж.
1) Скользкость, гололедица. Кінь не кований та й боїться слизоти. Ото слизота — ні проїхать, ні пройти.
2) Сукровица. Слизота слизотить (з мертвяка).
Течи, -чу, -чеш, гл. = текти.
