Відшіптувати, -тую, -єш, сов. в. відшепта́ти, -чу́, -чеш, гл. Затоваривать, заговорить болѣзнь (шептаньемъ). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Умів і трясцю відшептати.
Двоя́н, -на́, м. Большіе сосновые брусья, отправляемые изъ Полѣсья водою, преимущественно въ Пруссію.
Дре́млик, -ка, м. Раст. Orchis morio.
Когут, -та, м.
1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться.
2) Тетеревъ (у гуцуловъ).
3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Ум. когутик. Ув. когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче.
Плавня, -ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами.
Порозлітатися, -таємося, -єтеся, гл. Разлетѣться (о многихъ). (Кури) порозлітались.
Причина, -ни, ж. 1) Причина. Було б чути се, що земля ходить. — З якої причини? Земля не віз. Хто був причиною розстання мого, щоб мій ввесь смуток упав на нього. я ж не причиною, що болить, — не виноватъ же. я, что болитъ. 2) Вина. Не можу я. пане, на инших казати, бо моя причина, — буде Бог карати. 3) Несчастіе, бѣда. Сталась йому причина: сіль головку розбила. Плаче, плаче сиротина по моїй причині. Я з того не винен, що така причина впала. 4) Падучая болѣзнь. Причина його б'є. Щоб тебе причина кинула. Її й не сватають, бо на їй причина буває. 5) Помѣшательство, порча. Ото ж моя дівчинонька, що сонна блудила: отаку то їй причину ворожка зробила. Ум. причинка. Причинонька.
Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Людей туманити. І не зводив з ума, не туманив дочку молодую.
Фарб'ярка, -ки, ж. Красильщица.
Харем, -му, м. Гаремъ. Дрімає в харемі — в раю Византія.
