Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полинець

Полинець, -нцю́, м. Раст. Artemisia austriaca L. ЗЮЗО. І. 112.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 283.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛИНЕЦЬ"
Дармої́жник, -ка, м. = Дармоїд.
Ікло, -ла, с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у.
Кириння, -ня, с. 1) Безпорядочно набросанная куча, груда. Желех. 2) Пачканье, маранье. Желех.
Кревність, -ности, ж. Родство.
Нецьки, -цьок, ж. мн. = ночви. Проскуров. у.
Обчикрижити, -жу, -жиш, гл. Обрѣзать, подрѣзать. Рукава трохи обчикрижу. Гліб.
Омоскалювати, -люю, -єш, сов. в. омоскалити, -лю, -лиш, гл. = обмоскалювати, обмоскалити. Омоскалений писарь. Левиц. І. 300.
Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Предок, -дка, м. Предокъ. З предків хазяїн. Мнж. 67. Ви, жидове, Христа замучили. — Не ми, Маріє, то наші предки. Чуб. III. 353. Cм. предків'я.
Ступчики, -ків, м. мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Kolb. І. 48.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.