Бажати, -жаю, -єш, гл. Сильно желать, хотѣть.  Хиба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?  Проси в мене чого бажаєш.  Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш.                         
                        
                                                
                          Дзиг меж. Правильнѣе: дзиґ (Cм.). Выражаетъ быстрое движеніе; у  употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі.                         
                        
                                                
                          
	Загніти́ти, -ся. Cм. загнічувати, -ся.
                        
                        
                                                
                          Коцур, -ра, м. Котъ.  кіт коцури во́зить. Котъ мурлычетъ. 
                        
                                                
                          
	Наза́ді нар. Сзади; прежде. Коли б (той) розум наперед, що потім назаді знайдеться. 
                        
                        
                                                
                          
	Назліта́тися, -та́юся, -єшся, гл. Слетѣться во множествѣ. Назліталось їх така сила, що Господи!.. 
                        
                        
                                                
                          Наховати, -ва́ю, -єш, гл.
	1) Напрятать.
	2) Схоронить, похоронить, нахоронить.                        
                        
                                                
                          Творитися, -рюся, -ришся, гл.
	1) Дѣлаться, происходить. І ніхто не знав того дива, що твориться серед ночі в гаї. 
	2) — на що. Мѣшаться во что. Він мені гворив, обим ся на тото не творив.                         
                        
                                                
                          Утрунок, -нку, м. = тлунок.                         
                        
                                                
                          Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          