Горба́тий, -а, -е. 1) Горбатый. Горбатого хиба могила виправить. Притули́в горба́того до стіни́. Сказалъ что-либо несообразное, сдѣлалъ неудачное сравненіе. 2) — та труна́. Гробъ съ выпуклой крышкой. Ум. Горбате́нький.
Куяга, -ги, м. = куя. Кцьо! меж. Призывъ для козъ. Козар ганить кози покликом: ці! ці! завертає їх: крьо-не! а накликує на них: кцьо-кцьо!
Лу́згати, -гаю, -єш, гл. = лузати.
Нововірець, -рця, м. Послѣдователь новаго ученія, новой вѣры.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх!
Поголосний, -а, -е. Шумный. Зашумять ліѣси поголуосниї.
Пополякати, -ка́ю, -єш, гл. Напугать сильно. Уже і так пополякали, насилу баби одшептали.
Рій, роя, м. Рой. Не гуди, рою, понад головою. Сідайте, щоб рої роїлись і старости садились. За думою дума роєм вилітає. Ум. ройо́к, роєчок. Та осядь, осядь, тихий роєчку, у вишневому садочку.
Словник, -ка, м. Словарь.
Хавтурник, -ка, м.
1) Взяточникъ.
2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
