Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попускати

Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7)себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8)попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПУСКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПУСКАТИ"
Безжурно, нар. Безпечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.
Гетьманиха, -хи, ж. = гетьманша. Гетьманиху за рученьку коло себе водить. АД. І. 166.
Земля́цтво, -ва, с. соб. Земляки.
Знечев'я, нар. Неожиданно. Як ось знечсв'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Котл. Ен. II. 20. Собака знечев'я як кинеться на мене. Cм. нечевля.
Коропавка, -ки, ж. = коропа. Вх. Зн. 24.
Побагатшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться богаче.
Полагодити, -джу, -диш, гл. 1) Приготовить. Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники. Шевч. 284. 2) Починить, исправить. О. 1861. IV. 62. Зробив колесо або полагодив його. Стор. МПр. 170. Черевики полагодити. Г. Барв. 284. 3) Уладить (спорное дѣло, ссору).
Скотарчук, -ка, м. Мальчикъ скотникъ, пастухъ рогатаго скота.
Тупотнява, -ви, ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить. Лебед. у.
Цмоковик, -ка, м. Насосъ. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПУСКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.