Домовни́к, -ка, м. 1) = домівник. 2) = домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе.
Забга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один копець дрота, вкладають його у ямку. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру?
Кам'яниці, -ни́ць, ж. мн. = камениця 2.
Мату́ся, -сі, ж. ласк. отъ ма́ти. Матушка. Ум. матусенька.
Одночасний, -а, -е. 1) Одновременный.
2) Современный.
Побрати, -беру́, -ре́ш, гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки.
2) Вырвать, выдергать (ленъ, коноплю). Я свої конопельки сама поберу.
Понащіплювати, -люю, -єш, гл. Привить (во множествѣ). Він, покійник, і яблук, і груш понащіплював.
Поповзом нар. Ползкомъ; скользя. Плуг вискочив з борозни і потягся поповзом по землі.
Фостик, -ка, м. Ум. отъ фіст.
Чтець, четця, м.
1) Чтецъ.
2) Читатель. Не против вас говорю, четці мої любі.
