Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Запері́зувати, -зую, -єш, сов. в. запереза́ти, -жу́, -же́ш, гл. Опоясывать, опоясать.
Збіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. зібра́тися, зберу́ся, -ре́шся, гл. 1) Собираться, собраться. Збіралася кревная родина, мене в військо випроводили. Ввесь город зібрався до дверей. 2) Собираться, собраться, готовиться, приготовиться. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Збіраюсь колядувати, як вже й щедрувать пора.
Качальня, -ні, ж. Катокъ для бѣлья.
Моска́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Обрусѣвать. Уже почав москалитися! 2) Осолдатчиваться.
Піскля, -ля́ти, с. = курча.
Піяти, -пію, -єш, гл. О пѣтухахъ: пѣть. Кури піють, — у дівчини сижу. Піють кури перші, піють і другі.
Поприходити, -димо, -дите, гл. Прійти (о многихъ). Всі поприходили до його. У неділю поприходять з служби.
Роспука, -ки, ж. Отчаяніе. О, розлука, мій миленький, розлука, розлука, — комусь буде потішенька, а мені роспука. Ударила з роспуки об поли руками.
Сита, -ти, ж. Растворъ меду, сыта. Будеш його годувати цукром головою, будеш його напувати від меду ситою.
