Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Змоскалілий, -а, -е. Обрусѣвшій.
Инкуди нар. Куда нибудь. Поїхали ми не инкуди, а у саму університетську церкву.
Недогода, -ди, ж. Неудовлетвореніе. Употребляется въ выраженіи: мені недого́да. Я не удовлетворенъ, мнѣ не достаетъ чего-либо. Яка йому гне недогода? все має! А яка тобі недогода в Зосі?
Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма.
Поскочити, -чу, -чиш, гл. Прыгнуть; быстро пойти. Поскочила Орися до дверей. .
Сполитися, -лю́ся, -лишся, гл. = сполятися. Ми з ним не сполимось.
Тлінь, -ні, ж. Тлѣнность. Гортань їх дише смертю, тлінню.
Толкувати, -ку́ю, -єш, гл. = товкувати. Толкуй бала, вона плахти пікала.
Чужоложство, -ва, с. Прелюбодѣяніе. Чужоложству даймо спокій, корчми попустімо!
