Верть меж., означающее поворотъ. Тоді вона верть, та за двері. Підійшли до його, а він тоді верть, та в другий бік, та й сховавсь.
Вино, -на, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Зелене вино високо звило, ще й похилило. 3) Пиковая масть. Часто во мн. ч. вина. Ум. винце. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця.
Даре́мно Cм. Даремне.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Запа́ска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. 428. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Ум. запа́сонька, зап́асочка.
З'ї́жа, -жі, ж. Ѣда, потребленіе, съѣденіе. На з'їжу чимало дечого купили. Да там з'їжі, Господи! таки ж п'ять душ прогодуй що дня.
Кигик, -ку, м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром.
Кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Ли́гирь, -ря, м. Нищій. Там у городі скрізь лигиря сидять попід барканами, просять милостині. Ув. лигиря́ка.
Подзвонювати, -нюю, -єш, гл. Звонить. Ми, Правдичі, усі з давнезних давен подзвонюєм у предківську одвагу.
