Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похитити

Похитити, -хичу, -тиш, гл. Скрыть, утаить, покрыть, не выдавать. Як би знав, що вбито чоловіка, то я б доніс, я не міг би сього похитити, — як то можна. Екат. у. Він давав мені п'ять карбованців, щоб не виказував на його: похити́ мене, каже. Так я не взяв грошей і сказав, що не похитю. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 386.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХИТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХИТИТИ"
Догрома́джувати, -джую, -єш, сов. в. догрома́дити, -джу, -диш, гл. Оканчивать, окончить сгребать (сѣно).
Кушнірка, -ки, ж. 1) Промыселъ овчинниковъ, скорняковъ. 2) Жена скорняка. Желех.
Обрипатися, -паюся, -єшся, гл. Оббиться, обвалиться. Обрипався мур. Вх. Лем. 441.
Перепитки, -ків, м. мн. Свадебный обрядъ: выпивая рюмку, дарить что-либо новобрачнымъ. Cм. перепивати 2.
Понасталювати, -люю, -єш, гл. Насталить (во множествѣ).
Попряхи, -рях, ж. мн. Дневныя собранія дѣвушекъ въ досвітчаній хатѣ, безъ участія парней, для пряденія и другихъ работъ; бываютъ послѣ 1 октября. Мил. 61. Приходь до мене на попряхи. КС. 1883. XII. 698. Після Миколи не виходила ні на досвітки, ні до кого на попряхи. Мир. Пов. І. 137.
Прочатувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть на стражѣ, прокараулить.
Такісінький, -а, -е. Совершенно такой. Шейк.
Тління, -ня, с. Тлѣніе. К. МХ. 44.
Шикувати, -ку́ю, -єш, гл. Строить въ ряды. Шикувати до бою військо. К. ЧР. 343.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХИТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.