Дерев'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. І. 496.

Дима́новий, -а, -е ? Ньо, ньо, урагова! ньо, ньо, диманова! О. 1862. VI. Кост. 63.

Зану́дити, -джу́, -диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68.

Кінатов! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейгов! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева. Шух. I. 179.

Надгорі́ти Cм. надгоряти.

Осуруга, -ги, ж. см. осоруга.

Попукатися, -каємося, -єтеся, гл. Лопнуть (во множествѣ). Варити, покіль ячмінь попукається.

Пташка, -ки, ж. 1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. Мет. 103. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Шевч. 15. Ой мамко, пташко! Н. Вол. у. 2) — божа. Пчела. Сим. 202. Ум. пташенька, пташечка. Чуб. V. 275.

Тесельчик, -ка, м. Ум. отъ тесля.

Штурманувати, -ну́ю, -єш, гл. Быть штурманомъ. З Полінуром повстрічався, штурманував що при йому. Котл. Ен.