Жаро́та, -ти, ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Спасівська жарота.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Купчак, -ка, м. Гвоздика, Tagetes erecta. Василечок, одбившись від свого роду, других василечків, що їх заступили задирливі купчаки, побратався з жменею конопель. купчак дикий, болотний. Раст. Bidens tripartita.
Підкотити, -ся. Cм. підкочувати, ся.
Природно нар. Естественно.
Сцикавка, -ки, ж. = сікавка 1.
Трудовий, -а, -е. 1) Трудолюбивый, трудящійся. Трудовий чоловік.
2) Пріобрѣтенный трудомъ, заработанный. Трудові гроші. Трудовий хліб.
Убрус, -са, м. = обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси.
Шабельний, -а, -е. Сабельный.
Шастати, -ся, -таю, -ся, -єш, -ся, гл. Ходить туда, и сюда, шнырять. На мене споглянула, шастаючись коло столу. Не шастайся, як миш по пастках.
