Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

проганяти

Проганяти, -няю, -єш, сов. в. прогнати, -жену, -неш, гл. = прогонити. Ти проганяв голодного від себе. К. Іов. 49 Ей туди удова, удова молодая та сірії воли проганяла. Грин. III. 418.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 461.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГАНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГАНЯТИ"
Знавіснілий, -а, -е. Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.
Обмерти Cм. обмірати.
Освячати, -ча́ю, -єш
Попащикувати, -ку́ю, -єш, гл. Поразглагольствовать, преимущ. дерзко. Такій чепурусі в жадобку попащикувати. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Постерігання, -ня, с. Замѣчаніе, наблюденіе.
Пуголовач, -ча, м. = пуголовок. Вх. Пч. I. 16, II. 17.
Селитва, -ви, ж. Основаніе, фундаментъ. (Угор.).
Стяти, -ся. Cм. стинати, -ся.
Трандахил, -лу, м. Раст. Сирень, Syringa vulgaris L. Анн. 346.
Шинар, -ра, м. см. цапар. Шух. І. 171.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОГАНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.