Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виговорювати

Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292. 2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810. 3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити.... рабу Божому (уроки). Мнж. 152. 4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОВОРЮВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГОВОРЮВАТИ"
Виходити, -джу, -диш, гл. 1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77. 2) Достичь, добиться хожденіемъ. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. І. 247. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти. Св. Л. 40. 3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?:.. Ось до якої пори виходив. Мир. ХРВ. 9.
Городови́й, -а́, -е́. Городовой. Городові козаки. К. ЧР. 12. Городова старшина. Мет. 413.
Діво́цький, -а, -е = Дівочий. Грин. ІІІ. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152.
Келев, -ва, м. = келеп 2. Гол. Од. 70, 80.
Ніколи нар. Некогда, нѣтъ времени.
Підбрехати Cм. підбріхувати.
Поначіплювати, -люю, -єш, гл. Нацѣпить (во множествѣ). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе. Левиц. Пов. 143. Поначіплювано густо струни золотії. К. МБ. 141.
Поросплачуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Расплатиться (о многихъ).
Приколоток, -тка, м. 1) Не совсѣмъ вымолоченный снопъ. Брацл. у. 2) = околот 1. Вх. Зн. 43. Фр. Пр. 32.
Рядовина, -ни, ж. 1) Дерюга, грубый холстъ, употребляющійся на рядна, скатерти, мѣшки и пр. Чуб. УН. 408. Различные сорты рядовини: базаркова — шириною въ аршинъ, біла — изъ выбѣленнаго валу, идетъ для ряден и мѣшковъ, дорожки — полосатая на некрашенной основѣ и крашенномь уткѣ, мішкова — для мѣшковъ, шириной 12 вершковъ, писана — въ поперечныхъ цвѣтныхъ полосахъ для половиковъ, праник — полубѣлая, изъ сѣрой основы и недобѣленнаго утка, сирова — небѣленная, в со́сонки — плотная, особо вытканная и пр. Вас. 168. 2) Худшій сортъ сукна. Чуб. VII. 421.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГОВОРЮВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.