Баклажок, -жка, м. 1) Ум. отъ баклаг. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379.

Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. І. 134. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата. 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в дамку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и закинути в голову. О. 1862. VIII. 13. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. І. 22. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. І. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. ІІ. 80. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Дран. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. І. 129. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. МВ. (К. C. 1902. X. 146). 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.

Заробітча́нин, -на, м. Работникъ, идущій на заработки. Мир. ХРВ. 68.

Капитан, -на, м. 1) Капитанъ въ войскѣ. Вона на солдатів не дуже й доглядалась, все дивилась на капитана. Кв. 2) Капитанъ корабля. (Матрос) на вахті стоя, журився сам собі чогось, та й заспівав, звичайне тихо, щоб капитан не чув. Шевч. 576. Ум. капитаник. Вона, обнімаючи, пестувала його: і капитанику мій, і соколику, і голубчику. Кв. І. 177.

Ли́сочка, -ки, ж. Ум. отъ лиска.

Неосяжно нар. 1) Необъятно. 2) Недостижимо.

Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма. Левиц. ПЙО. І. 375.

Посолодіти, -ді́ю, -єш, гл. Сдѣлаться сладкимъ. Посолоділо таки, а чи багато сахарцю укинув.

Улітати, -таю, -єш, сов. в. улетіти, -чу, -тиш, гл. Влетать, влетѣть.

Форост, -ту, м. Сухія вѣтви, сухіе сучки безъ хвои па хвойномъ деревѣ (смереці). Шух. I. 176, 185. Cм. хворост.