Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Жовткови́на, -ни, ж. Желтокъ въ яйцѣ. Хиба пісну їдять без соли страву і що за смак в яйці без жовтковини?
Закацу́бнути, -бну, -неш, гл. = закацюбнути.
Їхати, -їду, -деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Калинка, -ки, ж. Ум. отъ калина.
Китчастий, -а, -е. Украшенный кистями.
Поковзтися, -знуся, -нешся, гл. Поскользнуться. Пан капраль поковзлись по крові своїй багровій.
Поспівати II, -ва́ю, -єш, гл. Попѣть. Їм хотілось і побігати, і поспівати.
Рахунковий, -а, -е. Счетный. Рахункові книжки.
Шепотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі. Шепочеться з калиною о давній годині.
