Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роговий

Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 27.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГОВИЙ"
Блішка, -ки, ж. Ум. отъ блоха.
Войтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = войдуватися. З турками та з татарами войтувалися. Г. Барв. 141.
Лучня́, -ні́, ж. = лушня. Харьк.
Перековерзувати, -зу́ю, -єш, гл. Перестать капризничать.
Полуміння, -ня, с. = полум'я. Полуміння палає. Грин. III. 529.
Похлептати, -пчу, -чеш, гл. Похлебать, полокать. Желех. Собака похлептав трохи з миски борщу та й пішов.
Примусний, -а, -е. Изобрѣтательный, способный, находчивый. Мнж. 190.
Самокоска, -ки, ж. Косилка, жнея. Славяносерб. у.  
Скряботушка, -ки, ж. = шкряботушка. Мишка-скряботушка. Рудч. Ск. II. 1.
Смальнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ смалити. 1) Прижечь, жигнуть. 2) Сдѣлать что либо съ силой въ одинъ разъ, напр. ударить, стукнуть и пр. Грім як смальне.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОГОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.