Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

родовитий

Родовитий, -а, -е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Гаджучка, -ки, ж. Молодая смерека вышиной до 1 1/2 метра. Шух. І. 176.
До́мичок, -чка, м. Ум. отъ дім.
Завойовни́к, -ка, м. Завоеватель. Башт. 137.
Затру́д, -ду, м. Трудъ, усиліе. Шкода, мамо, затруду твого: не найдеш ти віночка мого. Гол. I. 285.
Зі́рочний, -а, -е. Звѣздный. Еф. 13.
Набо́втувати, -тую, -єш, сов. в. набовтати, -таю, -єш, гл. Наплескивать, наплескать, насливать, наболтать. Набовтала помий повне відро.
Полихословити, -влю, -виш, гл. Поругать, поругаться.
Прогайка, -ки, ж. Промедленіе. Міусск. окр.
Пролютувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробыть извѣстное время разозленнымъ, разсерженнымъ.
Про́тягом нар. Протяжно. Оцю пісню у нас протягом співають. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОДОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.