Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

родовитий

Родовитий, -а, -е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Горупа́, -пи́, ж. = Свиріпа. Н. Вол. у.
Кошарище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояла кошара. Желех.
Кошеня, -ня́ти, с. Котенокъ. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473.
Мо́зок, -зку, м. = мізок.
Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.
Невіронька, -ки, ж. Ум. отъ невіра.
Платати, -та́ю, -єш, гл. 1) Пластать, распластывать. Платаний чабак. Міусск. окр. 2) = латати. Вх. Зн. 50. 3) Дѣлать, откалывать, отпускать. Платав штуки небожчик. Н. Вол. у.
Тетка, -ки, ж. = тетюха. Вх. Зн. 69.
Товстокосий, -а, -е. Съ толстой косой (на головѣ). Товстокоса Онися. Морд. Пл. 17.
Хроніка, -ки, ж. Лѣтопись. Ум. хро́нічка. Ченці пишуть у своїх хронічках, що ляхи силоміць зробили з руського княжества польське воїводзтво. К. Кр. 10.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОДОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.